Ворони, кістки та думки

Спілкуюся я зі студентами і аспірантами різних вишів, переважно історичного та біологічного напрямів. Нехай мене вибачають, але КНУ рулить. Саме за базовими знаннями, які залишаються у людини після закінчення (не бийте мене сильно, я вас всіх люблю і поважаю, а це мої особисті враження). І до питання про необхідність практики для всіх і начитки всіх предметів студентам до спеціалізації. Бакалавр-цитолог рідного біофаку добре пам’ятає безхребетних і збирається вступати до магістратури на зоологію. Перше моє місце роботи після завершення кафедри зоології — Інститут гематології і переливання крові, їм був потрібний біохімік. І за своїм рівнем знань я їх цілком влаштувала. Друге місце — грант-менеджер з екологічних проектів. І ось що я вам скажу — якщо прибрати „зайві“ години практики й лекцій для перших курсів, чорта з два вийде готувати справді хороших спеціалістів, які мають достатні знання не тільки у своєму фаху, але і в суміжних для того, щоб мати цілісне уявлення, а не окремий хобот від слона. На виході будуть не вчені з універсальною освітою, а лаборанти-діагности (в кращому випадку).